День розповсюдження інформації про аутизм.

Працівники будинку дитини не з чуток знають про аутизм. З цією проблемою психічного розвитку дитини їм доводиться стикатися щоденно. Якщо раніше серед контингенту вихованців то були поодинокі випадки, то з відкриттям реабілітаційних груп у 2010 році, кількість аутистів складає від 37 до 67%  від загальної кількості дітей, які підлягають реабілітації. В реальності цей відсоток ще більший, бо часто у дитини симптоматика є, а діагнозу немає, бо батьки відчайдушно опираються цьому діагнозу, намагаються сховатися від існуючої проблеми. "Переросте, він просто не хоче підкорятися правилам, дома він геть інший..." - кажуть вони та прагнуть перекласти її вирішення на чужі плечі. Ховайся - не ховайся, а проблема є. Серйозна, тривала, впливаюча на уклад життя усіх членів родини.

Зовні аутисти звичайні привабливі діти. Але працювати з ними дуже складно. Особливості сприйняття оточуючого світу, неконтактна поведінка, глибока егоїстична концентрація на своїх специфічних інтересах та бажаннях, неадекватна або агресивна поведінка по відношенню до однолітків - далеко не повний перелік труднощів, які супроводжують спілкування, корекційний та виховний вплив.

Прояви різних видів аутизму, індивідуальні особливості дитини, часті поєднання з іншими психічними та гетичними розладами - все це вивчається та враховується в роботі спеціалістами служби реабілітації будинку дитини. Реабілітаційна робота проводиться комплексно групою спеціалістів різного профілю (дитячим неврологом, психологами, вихователями, арт-педагогами, логопедами, дефектологами, музичним педагогом, педіатрами, інструкторами ЛФК). До виховного та навчального процесу за можливістю залучаються і батьки.

Аутизм - не вирок. Тривала. наполеглива праця родини та спеціалістів сприяє максимальній соціалізації дитини до життя у суспільстві.